ТУЛУ́К, КА́,
Тулу́к, ка́, м.
1) Медвѣжонокъ, волченокъ. Вовчиха начинить тулуки. Медведиха ужеребила тулуки. Шух. I. 212.
2) = Тулун. О. 1862. V. Кух. 39.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 294.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ТУЛУМБАС, СА, →← ТУЛУБЕЦЬ, БЦЯ,